Останнім часом інформаційний простір заповнений лякаючими повідомленнями про велику ймовірність повномасштабного наступу російської армії. Аналітики й ЗМІ обговорюють різні варіанти розвитку подій.

Нескінченний потік фейків, постійні “замінування” та не завжди переконливе заспокоєння населення з боку влади тільки ще більше розпалюють загальне напруження й панічні настрої.

Не залишаються осторонь і діти, які нервуються та переживають не менше за дорослих. Найменші підсвідомо зчитують і віддзеркалюють тривогу батьків, старші —  інтерпретують на свій лад почуті від дорослих чутки та новини. Як захистити свою дитину в цій ситуації, як правильно пояснити, що відбувається, та навчити без паніки дбати про власну безпеку?

На допомогу батькам прийшла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз. Вона розробила докладну ілюстровану методичку для українських батьків. У ній містяться рекомендації щодо того, як підготувати своїх дітей до можливих надзвичайних ситуацій, як безпечно говорити з дітьми про надзвичайні ситуації, чому про це важливо розмовляти, з чого почати й чим відрізнятиметься розмова залежно від віку.

Авторка методички наголошує: ми говоримо про безпеку не тому, що має статися щось небезпечне, а щоби натренувати “м’язи безпеки”. Це треба, щоби відчувати свою силу в будь-якій складній ситуації й почуватися захищеними.

Алгоритм підготовки до розмови:

• Розповідаємо теорію та пояснюємо, навіщо це знати.
• Залучаємо до гри-тренування.
• Закріплюємо знання в тренувальній дії.
• Розмова не має бути довгою. 

Говорити потрібно спокійно та повільно, спостерігаючи за реакцією дітей. Дітей молодшого віку краще обіймати чи тримати за руку. Також треба дати можливість дітям відреагувати на сказане. 

Всі запропоновані теми можна розділити на 3-4 заняття (етапи) “супергероїв безпеки”.

• Перший етап. Що таке безпека?
• Другий етап. Як ми можемо подбати про безпеку?
• Третій етап. Закріплюємо знання в дії.

Батьки мають бути готовими до того, щоб терпляче відповідати на одні й ті самі питання. Проговорювати рутинні речі. Давати психологічний, візуальний і тілесний контакти. Нагадувати, хто вони зараз поруч з дитиною, і хто зможе прийти їй на допомогу у надзвичайній ситуації. Зі школярами треба ділитися своїми думками, з підлітками — шукати відповіді разом. І дуже важливо — не перестаратися. Помітити, коли досить. І розбивати інформацію на частини. Наприклад, самій Світлані Ройз для розмови з дитиною 7 років знадобилось 7-8 підходів.

Як вижити під час надзвичайної ситуації та в умовах війни: легко про серйозне.

Яким би не був розвиток подій, усім нам треба пам’ятати: той, хто підготовлений – не панікує, а допомагає собі й іншим. Від впевнених зважених дій батьків та інших дорослих членів родини залежить психологічна стабільність дітей під час надзвичайної ситуації.

Перш за все, на сімейній нараді треба поговорити з рідними та дітьми про дії кожного у випадку надзвичайної ситуації: 

• що треба зробити в першу чергу; 
• де зібратись усім членам родини у випадку евакуації; 
• хто, де і кого має забирати;
• скільки часу допустимо чекати всіх на збір і куди саме ви поїдете. 

Розкажіть про цей план усім членам родини. Добре було б прописати його і покласти листок у “тривожну валізу”.

Крім того, з дітьми також треба проговорити: 

• що робити, коли зникає зв’язок; 
• хто за що відповідає; 
• хто несе воду та їжу;
• де знаходиться “тривожна валіза” або рюкзак  з документами, медикаментами та найнеобхіднішими речами.